Позакласний захід

Позакласний захід на тему: 
"Мандрівка великодньої писанки"

Дійові особи:

І-й автор

ІІ-й автор

ІІІ-й автор

Яєчко (Писанка)

Дерево

Дівчина

Півень

Дівчинка

Писанки

Жінка

Діти

(Усі герої одягнені у вишиті сорочки, дівчинка-писанка у костюмі україночки: вишита сорочка, спідничка, віночок)

І-й автор.   Було собі на світі одне яєчко. Одного разу завітало

яйце в село, в якому чомусь було дуже тихо і сумно. Воно запитало в дерева, що понуро стояло над засохлим джерельцем.

Яйце.    Що сталося?

Дерево.    Уже півроку, як нашу землю покинула радість. Наше село минають дощі, вітри видувають насіння з землі, а сонце палить так, що висохли і річка, і джерела, навіть у ночі дуже спекотно. Люди довго намагалися зарадити лиху, все сіяли і сіяли нове насіння, але марно... Тепер сходи кволі й безсилі. Що ж буде далі?

ІІ -й автор.    Знову зітхнуло дерево і ще більше похилилось.

Сумно стало яєчку від такої розповіді. Вирішило воно негайно допомогти.

В одному маленькому дворику гралися діти. Вони були тихі й невеселі. Яйце покотилося до них і почало качатися по піску.

III -й автор. Здивовані дітки побачили, що після яєчка залишається слід, схожий на ромб. Потім воно почало підскакувати, і в центрі ромба з'явилися великі крапки. Яєчко покотилося ще раз, залишаючи на піску довгу пряму лінію, і завершило малюнок короткими відро­стками від тієї лінії. Лінія стала схожа на грабельки, що стояли біля клуні.

І-й автор.  Діти повеселіли і почали малювати на піску ті самі знаки. І  сталося диво. Загримів грім, насунули темні хмари, пішов рясний дощ. Дерево розпрямило рясне гілля, на грядках почали прокльовуватися паростки. З хат повибігали здивовані люди, вони раділи і танцю­вали під дощем. Діти розказали батькам, що сталося, показали їм яйце. Усі були йому вдячні.

Одна жінка взяла яєчко, віднесла додому і намалю­вала на ньому ті ж самі знаки, що були на піску.

(Ведучий показує намальовану на папері писанку, і пояснює, що означають ті знаки).

І-й автор. Ромб - символ землі, крапки - зернята, а грабельки -дощ. Наше яєчко стало таким гарним! Задоволене тим, що воно тепер стало писанкою, помандрувало далі.

ІІ-й автор.     Наша писанка завітала до одинокої красуні. Вона під­котилася до її будиночку і постукала у двері. Дівчина вийшла, побачила писанку, здивувалася й запитала:

Дівчина.    Навіщо ти завітала до мене?

Писанка.     Я знаю, що ти вже давно чекаєш кохання, але не можеш зустріти того, хто зачарує твоє серце. Послухай мене уважно і зроби так, як я пораджу. Я було звичай­ним яєчком, а стало писанкою, і малюнки на мені не прості, то знаки-символи, які допомагають добрим людям. Коли ти намалюєш на яєчку символи кохання, то відразу зустрінеш своє щастя.

Дівчина.     Що ж то за символи?

Писанка.     З давніх-давен символом кохання вважається голуб, не

знайдеш на світі такої пари, як пара голубів. Якщо хочеш мати щасливу сім'ю, то намалюй голубів на ду­бі. Для того, щоб дізнатись, через скільки років дів­чина вийде заміж, питають про це в зозулі. Тому і зо­зуля є символом кохання. А щоб бути завжди в парі з коханим, малюють квітки з парними пелюстками.

( Показує писанку з орнаментом ).

ІІІ-й автор.    Вислухала все дівчина і почала розписувати пи­санки. Минуло небагато часу, як завітав до її оселі кра­сень на вороному коні. Юнак і дівчина покохали один одного, і наша писанка була почесним гостем на їх ве­сіллі.

І-й автор.  Коли наше гарне яєчко побувало в наступному селі, воно здивувалося тому, що побачило. І дорослі, і діти весело всміхалися, сади і поля зеленіли, достигали овочі і фрукти. Люди з радістю працювали біля своїх садиб. А їхні будиночки, милували око квітами та пів­никами на стінах. У всьому відчувався спокій і щастя.

В одному дворі серед курей гордо походжав півень. Писанка підкотилася до нього і запитала:

Писанка. У чому причина вашої радості і щастя?

Півень. У нашому селі завжди жили працелюбні люди,

завжди панували любов і спокій. Добро, злагода, здо­ров'я стали традицією. А ще з давніх-давен наші селян­ки навесні розмальовують писанки. На них вони зоб­ражують символи-знаки здоров'я і довголіття. Щоб ніхто не хворів, на яєчках малюють сонечко, ружу, рибку, оленя. А безконечник сприяє тому, щоб наші люди жили довго, щоб нещастя не приходило до них. У кожному домі розписують і зберігають писанки. А за тим, щоб у кожному домі були яєчка, слідкуємо ми, півні.

ІІ-й автор.     Попрощавшись з півнем, наша писанка покотилась

далі зеленими луками. Не встигла вона відкотитися від села, коли її наздогнала дівчинка.

Дівчинка. Я чула, як ти розмовляла з півнем, і хочу тобі дещо розповісти. Одного разу я захворіла, бо довго гралася під дощем. Моя бабуся, яка багато знає і вміє, узялася мене лікувати. Вона частувала мене медом і відваром з гілочок сосни. Я дуже швидко видужала. Бабуся розповіла мені про трави, які лікують, і навчила мене зоб­ражати їх на писанках. Тепер я розмальовую писанки соняшником, гілочками сосни та верби. Такі писанки теж допомагають одужати.

Писанка. Я розповім це всім добрим людям, щоб вони знали, як вилікуватись.

( Показує писанки з візерунками ).

ІІІ-й автор.   Писанка попрощалася з дівчинкою і покотилась далі. Одного дня вона докотилася до селища, в якому було весело і гарно. На майдані біля храму зібралося багато людей. Був Великдень - день воскресіння Ісуса Христа. Писанка підкотилася ближче і побачила, що люди тримають у руках кошики з пасочками, крашанками і писанками. Наша писанка зраділа, що їх так багато, орнаменти на яєчках були зовсім інші, ніж на ній. То були християнські символи. Були зображені гарні церкви, хрести, оточені безконечниками, і з написом ^«Христос Воскрес».

Це була така краса - безліч яскравих, гарних писа­нок! Писанки познайомились між собою, кожна розповіла про свої орнаменти.

( Автор показує намальовані на папері писанки ).

Наші писанки почали мандрувати разом. Вони котилися через села і міста, і всюди їх радо зустрічали.

Одного разу в одному селі писанки побачили, як люди обробляють землю для посіву. Вони не стали їх турбувати і покотились до села, сподіваючись в когось роз­питати в когось, звідки в людей така сила і витривалість. Завітавши до найпершої хати вони побачили немолоду жінку, яка саме розписувала писанку. Жінка зраділа гостям, запросила до хати і розповіла, про те, що їх за­цікавило.

Жінка. Якщо ви пройдете вулицями нашого села, то побачите біля кожного двору калину та вербу, а все наше сільце оточують дуби. Наші предки вірили в чарівну си­лу дерев і передали цю віру нам. Як тільки народжу­ється дівчинка, її обмивають у купелі з відвару листя ка­лини та верби. їх листя дає жіночу силу, жінка потім стає гарною дружиною і народжує здорових дітей. Ко­ли народжується хлопчик, на його честь саджають дуб і купають немовля в настої з дубового листя. Саме зараз я малюю на писанці дубовий лист і подарую її си­нові, щоб його сила не вичерпувалась. Писанками із калиновим, дубовим листям та гілочками верби обмінюються на весні всі мої односельчани. Доки будуть наші писанки і стоятимуть дуби - наша сила не ослабне.

ІІ -й автор.   Послухавши цю цікаву розповідь наші писанки щиро подякували жінці, а вона подарувала нашим друзям ще одну супутницю-писанку з дубовим листям.

( Показує намальовану писанку ).

ІІІ-й автор.   Наші друзі помандрували далі, щоб своєю силою допомагати людям та почути від них ще багато-багато цікавого.

(Кожен герой виходить з намальованою писанкою та кланяється. Звучить аудіозапис української великод­ньої пісні).